У російській музичній класиці чимало трагедійних творів. Достатньо згадати Шосту симфонію та "Пікову даму” П.І.Чайковського, "Дзвони” С.В.Рахманінова, "Хованщину” та "Бориса Годунова” М.П.Мусоргського. Коли їх слухаємо, ми незмінно проникаємося глибиною виразу трагедійних ідей, і, одночасно, відчуваємо величезну силу життя. Подібне відноситься й до одного з монументальніших, як за масштабом, так й за основною методологічною концепцією свого змісту, творів Мясковського – Шостої симфонії. Складна і музична структура симфонії: вона складається з чотирьох частин, багатотемна, звучить понад годину і завершується хоровим фіналом. Сам автор відзначав з цього приводу у листі до С.Прокоф’єва, що симфонія "...безумно довга... безмірно складніша за концепцією”, аніж інші його твори. Жоден твір композитора не писався так довго, як Шоста симфонія, яка задумана була у 1921 р., а завершилася (у партитурі) – лише у 1923 р.

Ряд фактів, як опублікованих, так й неопублікованих, проливають світло не тільки на історію створення цього великого твору, але й на його зміст. Зокрема, як свідчить сам автор, на формування задуму симфонії мала вплив прочитана композитором символіко-романтична драма "Зорі” бельгійського поета Е.Верхарна. В ній виразно просліджується думка про те, що торжество революції потребує жертв. У кінці п’єси головний герой-революціонер гине. І народ віддає йому прощальні почесті. За словами композитора, "Зорі” стали "передідеєю” симфонії: в ній знайшов віддзеркалення основний лейтмотив "жертви”. Цей акцент на ідеї "жертв революції” був трансформований композитором у методологічну концепцію: "Чи потрібна революція при подібній кількості жертв?”. І саме ця концепція стає основною ідеєю Шостої симфонії.

В радянській музичній літературі трактування основного змісту Шостої симфонії декілька відрізнялося. Радянські музикознавці, визнаючи, що твір пов’язаний з темою революції і громадянської війни, в один голос стверджували, що композитор сприйняв революцію, що симфонія – це гімн ідеалам революції й тим жертвам, які були принесені в її ім’я. Звичайно, що не можна було дійти іншого висновку в умовах ідеологічного пресингу радянської політичної системи СРСР. Крім того, серед багатотем’я симфонії звучать пісні Французької революції "Ca ira” и "Карманьйола”, мелодії яких увійшли до фіналу. І це також дало мистецтвознавцям радянського часу підґрунтя стверджувати, що Мясковський із захопленням сприйняв революцію та пов’язані з нею соціальні трансформації. Однак не слід забувати, що в той же час у фінал Шостої симфонії введені й середньовічний наспів з католицької заупокійної меси "Dies irae” ("День гніву”) та російський розкольницький вірш "Що ми бачили” ("Розставання душі із тілом”). Перший, зокрема, багаторазово використовувався західними та російськими композиторами як музична тема – символ смерті. А духовний вірш, введений композитором до фіналу як образ народного плачу, уособлює прощання, розставання із загиблим. Мелодія віршу була взята автором із зібрання відомого збирача російських народних пісень М.Й.П’ятницького. Для виконання цього віршу у фіналі симфонії композитором використаний хор у супроводі оркестру.

Для більш глибокого проникнення до образного строю Шостої симфонії, розуміння специфіки її змісту, доцільно також проаналізувати ті конкретні умови та особливості історичного моменту, в яких вона була написана, і які вплинули на замисел твору. Сам композитор рідко торкається цієї проблеми в своїх "Автобіографічних замітках”, рідко звертається до спогадів тих часів, цілком імовірно, тому, що це пов’язано зі скорботними особистими переживаннями, ділитися якими він не любив.

Тогочасне життя було тривожним та суворим. У 1917-1920 рр. в країні вирувало полум’я громадянської війни. Воєнна інтервенція, незавершена світова війна, політика "воєнного комунізму” – все це тяжко відбивалося на житті усіх людей, особливо інтелігенції. Розпочався червоний і білий терор. На одному з масових мітингів, де більшовики Петрограду зверталися до народу із закликом загострити "революційну пильність”, Мясковський почув гнівну промову прокурора Радянської Республіки М.В.Криленка, що була завершена словами: "Смерть, смерть, смерть ворогам революції!”. Такі дикі заклики до смерті залишилися незгладимими враженнями у свідомості композитора. Тоді ж вони відгукнулися у його уяві музикальною темою – ланцюгом відчеканених акордів-вигуків, різких за звучанням, що стали згодом темою-епіграфом у вступі до Шостої симфонії. Не покращалася ситуація в країні для творчості і на початку 20-х років. Після революції, після закінчення першої світової війни та війни громадянської насунулися ще більш страшні вороги, які не залишали місця для оптимізму у душах людей. Ці вороги – економічна розруха, фінансова криза, холод, голод, епідемії, безробіття, розгул кримінальної стихії, мільйони безпритульних дітей на вулицях, постійні селянські повстання, які охопили країну і вимагали відставки більшовицького уряду, тривожне становище в Армії, яке закінчилося Кронштадським заколотом у березні 1921 р. тощо. І, врешті, більшовики докорінно змінюють свою державну політику, запроваджуючи ринкові відносини на Х з’їзді РКП(б). Вони скасовують ненависну селянству основу політики "воєнного комунізму” – розверстку – на прогресивний податок, дозволяють оренду промислових та торгівельних підприємств, починають стимулювати кооперативний рух. Великі зрушення відбуваються й у фінансовій сфері: реформа 1922-1924 рр. стабілізувала державну валюту (в перший і в останній раз в історії радянський рубль на нетривалий час НЕПу – цієї своєрідної "відлиги” 20-х років – стає вільно конвертованою валютою). У середині 20-х років відновлюється народне господарство, розквітає торгівля, починає здійснюватися електрифікація, мають місце й інші позитивні зрушення в економіці. Докорінно змінюється соціальна й національна політика в країні. Почалася боротьба з малограмотністю, підвищився інтерес до мистецтва та ін.

Однак Мясковський створював свою Шосту симфонію саме в той смутний час початку 20-х років, який не залишав у душі інтелігента жодних сподівань на творчість.

Тут доцільно сказати, що ще Перша світова війна докорінно змінила відношення композитора до реальної дійсності. Адже вона не тільки змішала творчі плани Мясковського, але й зробила з нього бойового офіцера, кинувши до самого центру бурхливого полум’я воєнний подій. "На війну 1914-1818 рр. я був мобілізований в перший же місяць і після невеликого зволікання попав на австрійський фронт – на осаду фортеці Перемишль... Майже весь час – на передових позиціях і лише останній рік війни – на будівництві морської фортеці Ревель,” – так малює Мясковський початок нового етапу у своїй життєвій та творчій долі. В листах Мясковського з фронту – тривожне занепокоєння та нервова напруга, жагуча ненависть до війни, важке здивування перед кривавою бойнею, обурення проти розпалюваного у народах почуттів шовінізму та воєнної істерії. Згодом він так само буде обурюватися революцією, її безглуздими жертвами, розмірковуючи про те, чи варті ці жертви тих "завоювань”, які ця революція породила. Адже саме період 1917-1921 рр. являє собою своєрідне інтермецо у житті композитора. За своїм змістом його наступні опуси можна порівняти, з одного боку, з настроєм музичних творів епохи Просвітництва, з їх устремлінням до реалізму, природності у передачі почуттів. З іншого боку, об’єктивні умови початку 20-х років породжували у композитора невпевненість у кінцевій розумності й гармонійності самого існування.

Задум створення Шостої симфонії, за свідченням записів композитора, виник не тільки під впливом літературних та соціальних, але й чисто особистих вражень.

У 1918 р. не стало батька Ніколая Яковича. Це був перший та мабуть найбільший удар для Мясковського. Того ж року помер від тифу його близький друг, лікар Ревидцев. Композитор розповідав, що звістка про смерть Ревидцева була для нього особливо тяжкою, адже за його уявою, в цій людині втілювалося все найкраще, що відзначало представників тогочасної російської інтелігенції.

Взимку 1921 р. з Петрограду телеграф приніс ще одну горісну звістку – повідомлення про смерть його тітки, сестри отця, яка була Мясковському та його сестрам за другу матір. Коли композитор прийшов у батьківський будинок у Петрограді, його вразило печальне запустіння. Запам’яталося нічне виття вітру у печах, якби відправлявшого тризну за померлою. 30 грудня він занотував у щоденнику: "Померла 21/ХІ тітка (Еликоніда Константинівна Мясковська)... Приїхав до Петрограду після смерті... У зледенілій квартирі вночі прийшли на думку образи середніх частин 6-ї симфонії”. Особливо вразило композитора саме місто, в якому пройшли його юність, найкращі роки життя, а зараз – напівзруйноване та спустіле. Далеко позаду залишився той квітучий, доглянутий, величний та гордий Петербург, консерваторія, "вечори сучасної музики”, витончена атмосфера мистецтва, сама творчість. На довгі роки розпалися зв’язки із друзями мирних років. "Петербург, що загинув”, – саме таке враження залишається у Ніколая Яковича після відвідувань рідного міста.

Як ми змогли впевнитися, коло життєвих вражень, з яких народилася Шоста симфонія Мясковського, було досить широким. Тут й літературні праобрази, й світова війна, що відсторонила його від творчості на довгі роки, й відгуки на події соціально-політичного значення в країні, й тризна за розореним Петербургом, а також глибокі особисті переживання, пов’язані із трагічною втратою близьких йому людей..

Таким чином, можна сміливо стверджувати, що за своїм замислом Шоста симфонія Мясковського є своєрідною симфонією-реквіємом. Це – реквієм за втраченим життям, за нескінченими та безглуздими жертвами воєнного та революційного смерчу, що носився по країні маже десять років.

Перше виконання симфонії відбулося у Москві 7 травня 1924 р. в концерті оркестру та хору Великого театру Союзу РСР під управлінням М.С.Голованова. Твір справив велике враження на слухачів. Тогочасна музикальна критика дала йому високу оцінку, відзначивши значливість та майстерність у втіленні замислу. Зокрема, у відгуку О.Олександрова на перше виконання симфонії ми знаходимо слова: "Цей твір є не тільки одним з найдосконаліших і наймайстерніших образів творчості Мясковського, всі знайомі нам по попередніх його симфоніях прийоми якого втілені тут виключно ярко й завершено. Він, безумовно, посяде особливе, значиме місце у російській симфонічній літературі взагалі”.

Шоста симфонія Мясковського багаторазово виконувалося у найбільш вшанованих містах Європи та Америки. Вона й сьогодні є яскравим надбанням широких кіл музикантів та шанувальників музики.

© Олена СЄРОВА

Предлагаем хлористый кальций пищевой - пищевая добавка для длительного хранения продуктов